Що нам да знання i ноземних мов?

Перепрошую вас панове,
Що тут пишу на вашій мове,
Але мені дуже подобається,
Коли читають і посміхаються.

Мені так цікаво складати,
На цій мові мої твори.
Люблю з римами я ладити,
Писати про небо і про море.

Якщо у мене є ідеї,
Я пишу по-англійськи,
Про звірів і людей,
Ось, пробую по-українськи.

По-голландськи пишу,
По-польськи звичайно.
Думаю, туди сюди ходжу.
Люблю я писати черезвичайно.

Російська мова - моя рідна.
Це і так добре видно.
Просто хочеться думати ширше.
Що б писати цікаві вірші.

Де б по життю тебе ні носило,
Знання це дуже потужна сила.
Можливо що рими мої примітивні.
Пишу навмання я, інтуїтивно.

Тому напевно звучу смішно.
Але таку мене вийшло.
Що я народився поетом,
Роз'їжджав по всьому світу.

І спілкувався з іноземцями,
З африканцями, арабами, німцями.
Щоб зрозуміти які вони люди.
Щоб докопатися зуміти до суті.

А інакше життя не цікава буде.
Часто дратують одні й ті ж люди.
Якщо є трохи грошей в кишені,
Я їду шукати нові враження.

А потім на папері я пишу мемуари.
Про Європу, Америку і про мою кішку Варю.
Яка мене чекає невпинно,
Хоче послухати мої новини...

***

Але я не вмію писати поетично.
У мене інші рими виходять.
Вони з'являються хаотично.
І в голові моїй бродять.
А я їх збираю в вірші,
І іноді виходить непогано.
Тому що я з задоволенням пишу -
Це досягається пізно або рано.

На своїй мові я так само пишу.
Мені кажуть, прямолінійно, але доладно.
Я олівець і блокнот завжди з собою ношу.
Я пишу, як не було б мені складно.
Тому що поезія це моє захоплення,
Це моє хобі і проведення часу.
Я пишу як по щучому велінню,
І слухаю платівку старовинного джазу.

***

Давайте спілкуватися незважаючи на політику,
Вже вистачить лаятися і злитися.
Давайте будемо приймати будь-яку критику.
Ми повинні заспокоїтися, треба озирніться!

Знати мов іноземних для того не потрібно.
Ми зрозуміємо, ми повинні спробувати.
Думати, що злість переможе - дуже наївно.
Погано впливає на результати.

Справа в тому, що немає терпіння,
Ніхто не хоче спілкуватися, розмовляти.
Я не хочу щоб у Новій Україні,
Люди пішли зі зброєю стріляти...

Я не хочу щоб люди там загинули,
Досить вже загиблих на сьогодні.
Я дуже бажаю, щоб проблеми минули.
Бо за цей загинула Небесна Сотня...

Очередная попытка выразить мысль по-украински. Зная польский, украинский воспринимается как родной, в смысле гибкости. Хотя родной конечно русский.