вона мовчить

Вона мовчить, ні ну знову, вона мовчить.
І дивиться прямо в вічі
Зайвого слова не вимовить
Та нічого не повторить двічі

Вона мовчить
І над його жартами не сміється
Хто навчив так її робити
І взагалі ,як це зветься ?

Чому не дозволить порушити цю тишу
Не скаже, що любить, чим живе.
Він так і не почує її крику
Він думає, що любить вона лише себе

Але ж усе можна прочитати по очах
КОХАННЯ,СТРАХ, БІЛЬ
Цього ж не скажеш в словах
Тому й чути тишу, з тисячі слів

Сьогодні вона знову залишилася загадкою,
Не розгаданою тайною небес
Завтра буде нoва спроба зрозуміти тишу
Ну а бо крик, що рветься з самих грудей