Солнышко (рос. + укр.)

Подмигнув сквозь окно, ляжет луч на столе -
солнце щедрое вновь светит всем на земле
(для людей жёлтый шар - эталон доброты)...
Если кто-то упал, рассыпая мечты -
нужно просто тепло, и чтоб грели, любя...
Мне нежданно пришло солнце в виде тебя....

Сердце бьётся опять, вьётся чувства ручей -
вместе будем сиять в беге дней и ночей:
в шёлке света луны, в белом люрексе дня...
И видны всем лучи от тебя до меня,
от меня до тебя... Я находку свою
обниму, а обняв, расскажу, что люблю...

Мне вернутся слова - впрочем, знаю и так...
В мыслях - хмеля молва, а в душе - счастья мак,
и доверия плющ руки крепко оплёл...
Всё, что "до" было - чушь... Наконец-то нашёл
каждый то, что искал - пусть занудствует дождь,
лишь бы рядом звучал голос милый, и всё...

***
Промінь лине крізь скло, виграва на столі...
Сонця жовте чоло світить всім на землі
і добріше, мовляв, ніж матуся з дітьми...
Хто раптово зів'яв, мрії втратив в пітьмі -
може живість і блиск повернути тепло...
Так, зів'ялу колись, ти зігрів, як знайшов...

В серці знов розгорнув почуттєвий палас...
В небі місяць заснув - сяйво буде від нас:
і в обрамі ночей, і у люрексі дня...
І прохання очей, щоб ніхто не відняв,
видно здалеку всім... Не розлучать навік,
скільки буде літ-зим вести доля наш лік...

Ми - в кохання руках... Всюди в нас його знак:
хміль шалений в думках, у душі квітне мак
і довіри плющем наші пальці сплело...
Що було - те з дощем учорашнім спливло...
Ти - мій скарб, а я - твій... Хай іде дощ і сніг -
голос твій відтіснить все лихе за поріг...